Самоосвіта- це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел - додатково до тих , що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не тільки власне самовдосконалення в особистому та професійному планах.

Форма самоосвіти педагога:

• поглиблена підготовка до уроків;

• виконання до курсових та між курсових завдань;

• заняття на очно-заочних курсах;

• виступи на семінарах з доповідями;

• систематичне читання книг та періодичних видань.

Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає:

• поточне і перспективне планування;

• підбір раціональних форм та способів засвоєння і збереження інформації;

• оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного педагогічного досвіду;

- поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.

План самоосвіти вчителя повинен містити:

• перелік літератури, яку планується опрацювати;

• визначені форми самоосвіти;

• термін завершення роботи;

• передбачувані результати (підготовка доповіді, виступи на засіданні МО, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів тощо).

Матеріал, зібраний у процесі самоосвіти, доцільно розподіляти окремо і зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення у процесі самоосвітніх занять має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план чи анотацію.